Місцева складова для української сонячної енергетики

Коментар Дмитра Лукомського з приводу правила «місцевої складової». Думку експерта було висловлено протягом вступного слова під час проведення енергетичних дебатів на тему «Чи необхідно правило «місцевої складової» для розвитку сонячної енергетики в Україні?».

В першу чергу я хочу відзначити той факт, що на сьогодні сонячна енергетика в усьому світі все ще залишається галуззю, регульованою швидше державою, ніж законами і механізмами вільного ринку. Відповідно, і розглядати її потрібно в такому контексті. Я вважаю, що якщо держава підтримує і стимулює будь-яку галузь, яка без такої підтримки була б нежиттєздатна, то вона має повне право вводити певні обмеження. Особливо якщо ці обмеження спрямовані на досягнення конкретних позитивних цілей. Для вітчизняної сонячної енергетики такими цілями є або можуть бути:

• забезпечення енергетичної безпеки держави в довгостроковій перспективі;
• залучення інвестицій в країну або окремі регіони;
• створення додаткових робочих місць і підвищення попиту на висококваліфіковану робочу силу;
• збільшення відрахувань до місцевих і державного бюджету;
• вплив на розвиток таких суміжних галузей як металургія, машинобудування, приладобудування, інформаційні технології;
• стимулювання розвитку науки і профільної освіти.

Але очевидно, що до питання держрегулювання завжди потрібно підходити з обережністю, тому що при неправильному плануванні і реалізації воно може дати негативний ефект, який зведе «нанівець» всі очікувані вигоди. У світі вже були приклади, коли преференції місцевим компаніям на зароджуються ринках альтернативної енергетики приводили до «завмирання» цих ринків навіть при відносно високому і привабливому «зелений» тариф. Мені здається, що уникнути проблем можна тільки в тому випадку, якщо державне регулювання залишає місце для функціонування механізмів вільного ринку. Тобто будь-які діючі обмеження повинні залишати можливість існувати великій кількості компаній, які будуть вільно конкурувати і пропонувати якісну продукцію або послуги за розумну вартість. Крім того, дуже важливим фактором є прогнозованість і прозорість існуючих заходів щодо стимулювання галузі. Ні для кого не секрет, що бізнес дуже чутливий до частих змін правового поля, і ці зміни є для нього факторами підвищеного ризику.

Що стосується ринку сонячної енергетики, то в Україні зараз діють два важливих обмеження, які безпосередньо стосуються правила «місцевої складової». По-перше, для отримання «зеленого» тарифу в будь-якому проекті альтернативної енергетики повинен бути заданий законом відсоток сировини, матеріалів, основних засобів, робіт та послуг українського походження. По-друге, для сонячних електростанцій діє ще одна додаткова умова – використовувати тільки сонячні модулі із заданою питомою часткою матеріалів і сировини вітчизняного виробництва. І мова тут вже не йде про роботах чи послугах, а виключно про сировину і матеріали.

У разі першого обмеження я не бачу в ньому нічого принципово поганого. В Україні вже зараз є досить велика кількість компаній, які виробляють різноманітну продукцію і надають різні послуги, які цілком задовольняють цьому обмеженню. Так, держава накладає на галузь певні рамки, але ринок все одно залишається відносно вільним. Що ж стосується другого обмеження, то ось його я вже вважаю абсолютно несвоєчасним. Це обмеження ще не вступило в силу і є не до кінця формалізованим. В даний час в Україні існує кілька компаній, продукція яких могла б теоретично задовольнити цього обмеження. А це вже схоже на якусь умовну «монополізацію» ринку.

Підводячи підсумок, хочу ще раз підкреслити, що принципово правило «місцевої складової» має повне право на існування, але тільки в тому випадку, якщо галузь сонячної енергетики продовжує в цілому працювати у відповідність з ринковими механізмами, а правове поле є зрозумілим, відносно стабільним і передбачуваним.