Світовий попит на транспортні послуги швидко зростає. З урахуванням нинішніх тенденцій до 2050 року активність пасажирських і вантажних перевезень подвоїться. Таке зростання – ознака соціального й економічного прогресу, проте він призводить до збільшення попиту на енергію (половину світового попиту на нафту) і чверті світових викидів вуглекислого газу (CO2) в атмосферу. Тому зміни у транспортній галузі відповідають енергетичним переходам у всьому світі. Як застосувати відновлювані джерела енергії (ВДЕ) в літаках, поїздах, автомобілях та інших видах транспорту?
Якби авіаційна галузь була країною, вона б увійшла до десятки світових лідерів із емісії вуглекислого газу в атмосферу. Авіаційні викиди з 2005 року збільшилися на 70%, а в міру зростання попиту в багатих і бідніших країнах до 2050 року прогнозується збільшення на 300-700%. Однак людство не стоїть на місці й активно шукає шляхи скорочення CO2 для запобігання глобальному потеплінню.
Ми чули про літаки, які зможуть літати за допомогою ВДЕ. Більшість із них – ще на кресленнях, але є і вже готові до польоту. Перший у світі комерційний електричний авіалайнер представлений в Парижі в червні 2019 року (фото 1). Літак називається Alice, розрахований на перевезення 9 пасажирів і може пролетіти до 1040 км без підзарядки на висоті 3000 метрів при швидкості 440 км/год на один заряджений акумулятор. Очікується, що введення в експлуатацію відбудеться 2022 року.
Витрати на викопне паливо для невеликих літаків становлять близько 400 доларів на 100 миль. Згідно з прогнозами розробників Alice, витрати на подолання такої ж відстані складуть 8 доларів, та, якщо електроенергія буде вироблятися з відновлюваних джерел енергії (наприклад, генеруватися сонячними батареями в аеропорту), тоді літак буде безвуглецевим.
Минулого року у французьких Альпах двомісний літак встановив сім нових світових рекордів. Він піднявся на понад 6000 метрів менш ніж за дві хвилини та досяг швидкості 228,5 км/год, пролетівши менш як 500 км без зупинок. Вражає, оскільки літак із повністю електричним двигуном, що працює від однієї батареї.
Літак створили інженери з Університету Штутгарта і назвали e-Genius. За словами пілота, під час 100-кілометрового польоту літак використав близько 25 кіловатів електроенергії при загальній вартості енергії понад 3 доларів. E-Genius споживав лише п’яту частину енергії типового двомісного літака, що працює на паливі.
Такі компанії, як Safran S.A., Boeing, Airbus і Raytheon, вже оприлюднили плани щодо переосмислення сучасного літака. У Boeing інженери створили концептуальний літак SUGAR Volt, який поєднує електрику і паливо для польотів, подібно гібридному автомобілю. Airbus недавно представив літак на батарейках під назвою E-Fan.
Скандинавська авіакомпанія SAS націлена на виконання внутрішніх рейсів на біопаливі та скороченні викидів на 25% протягом наступного десятиліття. EasyJet у співпраці з американською компанією Wright Electric розробляє електричні літаки, які до 2030 року зможуть обслуговувати короткі маршрути.
Під час прес-конференції в Тель-Авіві сер Річард Бренсон, засновник корпорації Virgin Group, заявив, що в майбутньому авіаційний сектор може бути на 100% забезпечений ВДЕ. Його авіакомпанія обговорює з рядом компаній варіанти оснащення літаків екологічно чистою енергією.
Раніше у нас була низьковуглецева альтернатива спалюванню величезної кількості викопного палива – повітряні кулі. Катастрофа цепеліна “Гінденбург” прирекла галузь на відносну безвість на століття, хоча остаточно й не згубила.
Повітряні кулі більшості сучасних дирижаблів заповнені гелієм (фото 2), а не вибухонебезпечним воднем, як в “Гінденбурзі”. Концентрований гелій легший за повітря, і при поділі на газові мішки (якщо такі є) судно може залишатися в повітрі, в той час як гвинти, які приводяться в рух гнучкими сонячними батареями, можуть допомогти в навігації.
На відміну від реактивних літаків, для утримання дирижаблів на висоті не потрібно багато енергії. Оскільки дирижаблі досить повільні, їх краще сприймати як повітряні круїзні лайнери. Очікується, що в романтичну епоху ранніх комерційних рейсів дирижаблі стануть “льотовими готелями” зі столовими та танцзалами.
Залізничні перевезення – один із найбільш енергоефективних видів транспорту для вантажних і пасажирських перевезень. Залізничний сектор перевозить 8% пасажирів у світі та 7% вантажів, складаючи 2% від загального попиту на транспортну енергію.
Звичайна залізниця охоплює поїздки на середні та дальні відстані з максимальною швидкістю до 250 км/год і поїздки на приміських поїздах. Більшість звичайних залізничних мереж сьогодні розташовані в Північній Америці, Європі, Китаї, Росії, Індії та Японії. Високошвидкісна залізниця – перевезення на великі відстані між станціями, що працюють на максимальній швидкості понад 250 км/ч.
Міжнародне енергетичне агентство (International Energy Agency – IEA) зазначає два сценарії розвитку залізничного транспорту до 2050 року (рис. 1): базовий і претензійний. У базовому описується, як залізнична система і її потреби в енергії будуть розвиватися до 2050 року на основі оголошених політик, правил і проєктів. Претензійний ґрунтується на трьох стовпах: мінімізація витрат на пасажиро-кілометр переміщення, максимізація доходів від залізничних систем і забезпечення того, щоб всі види транспорту платили не тільки за використання необхідної їм інфраструктури, а й за вихлопи вуглекислого газу в атмосферу. Попит на енергію в залізничному секторі у 2050 році відповідно до претензійного сценарію збільшиться на 42%.
Поїзд, який працює виключно на сонячних батареях, вже став реальністю в Австралії. Компанія Byron Bay використовує сонячні батареї на поїзді та платформах для живлення бортових батарей і експортувала 60 000 кВт*год у мережу 2018 року. Устаткування в поїзді живиться від літій-іонних акумуляторів, включаючи тягове зусилля, повітряні компресори та ланцюги управління. Для зменшення споживання електроенергії освітлення замінено на світлодіодне.
Згідно з результатами аналізу IEA, електромобілі мають значний потенціал зростання. Глобальні запаси легкових електромобілів 2018 року перевищили 5 мільйонів, що на 63% більше, ніж попереднього року. Близько 45% (2,3 млн) електромобілів було на дорогах Китаю 2018 року у порівнянні з 39% 2017 року. Для порівняння, на частку Європи припало 24% світового автопарку, а в США – 22% (рис. 3).
На кінець 2018 року кількість точок зарядки у світі склало приблизно 5,2 мільйона, що на 44% більше, ніж роком раніше (рис. 4). Велика частина була в приватних пунктах зарядки, склавши понад 90% від 1,6 мільйона установок минулого року.
До 2030 року може налічуватися понад 10 мільйонів електроавтобусів і легкових автомобілів. У гонці за інноваціями багато поставлено на кін: у найближчі 15 років ринок електромобілів досягне понад 22 мільярдів доларів.
У всьому світі розробляється ряд проєктів, спрямованих на використання переваг вітроенергетики й енергії сонця для судноплавної галузі. Нижче наводяться деякі з основних концепцій і технологій екологічно чистого судна.
Ще один варіант, який багатьом поки нереально уявити… Орбітальне кільце (фото 3) – це міцний сталевий трос на орбіті трохи вище атмосфери, приблизно 80 тис. км над Землею. Передбачається, обертатися воно буде за допомогою сил, що виштовхують кільце далі в космос, з одного боку, і притягують його до Землі, з іншого. Таким чином можна буде перевозити пасажирів із неймовірною швидкістю, досягаючи іншої сторони світу за 45 хвилин.
Ми живемо в часи наукового, технічного і технологічного прогресу. Освоєння ВДЕ в транспорті йде вже повним ходом. Не за горами той день, коли ми зможемо особисто випробувати політ на електричному літаку, купити квиток на круїзний еколайнер і подарувати другу романтичну подорож на дирижаблі…