Перспективи розвитку галузі сонячної енергетики

Дмитро Лукомський, генеральний директор компанії Авенстон, інвестор, топ-менеджер, удостоєний нагороди «Особистість року» в галузі сталої енергетики Східної Європи на церемоніях SEF Awards 2018 і SEF Awards 2019, розповів читачам LDaily про проблеми, що виникли в сфері сонячної енергетики, та їх причини, а також запропонував рішення, які сприятимуть виходу галузі з кризи.

LDaily: Дмитре, розкажіть, будь ласка, про компанію Avenston. У чому ваша конкурентна перевага на ринку?

Д. Лукомський: Історія нашої групи почалася ще 2007 року з реалізації під маркою SolarUA ряду інвестиційних проєктів в Україні та США, пов’язаних із виробництвом фотоелектричних компонентів. 2010-го була заснована компанія «Рентехно» — на той час генеральний підрядник у галузі сонячної енергетики. Перші проєкти будівництва промислових сонячних електростанцій були реалізовані нашою групою вже в 2011–2013 роках з метою отримання переваг від чинного «зеленого» тарифу. 2015–2018 роки відзначилися стрімким зростанням ринку сонячної енергетики України, новими викликами галузі та зростанням попиту на послуги генерального підряду й девелопменту. Для забезпечення високого рівня обслуговування клієнтів в умовах трансформацій ринкового середовища, 2018-го було засновано ТОВ «Авенстон». Компанія спеціалізується на реалізації проєктів у сфері поновлюваних джерел енергії та енергоефективних технологій.

Однією з конкурентних переваг компанії є насамперед те, що ми на цьому ринку присутні доволі давно. Якщо бум розвитку сонячної енергетики в Україні почався з другої половини 2015-го, то ми повним ходом будували промислові об’єкти ще в 2011 році. Ми чудово обізнані про ті помилки, які у великій кількості припускаються на стадії зростання компанії, і тому готові запропонувати своїм клієнтам добре перевірені на практиці технічні рішення в даній сфері.

LDaily: Розкажіть, що зараз відбувається на ринку сонячної генерації в Україні?

Д. Лукомський: На превеликий жаль, у поточному році на ринку сонячної енергетики України відбулися істотні зміни правил гри, більшість із яких в даний час впливають на галузь негативно.

До 2020 року весь ринок сонячної енергетики розвивався завдяки тому, що існувала державна підтримка у вигляді «зеленого» тарифу: цим держава стимулювала розвиток галузі, будівництво об’єктів сонячної енергетики.

Нині система держпідтримки «зеленого» тарифу поступово заміщується новою схемою, коли працює не фіксований тариф, визначений законом, а працює система аукціонів. У теорії це хороша система, яка в деяких країнах уже показала свою ефективність. На жаль, в Україні ми поки що не змогли повною мірою реалізувати систему аукціонів, що призвело до ситуації, коли державна підтримка «зеленого» тарифу вже неактуальна й практично не діє, а система аукціонів ще не запрацювала. Упродовж останніх двох років у країні так і не було проведено жодного аукціону. Всі ті інвестори, які хотіли зводити сонячні електростанції й орієнтувалися на нову систему аукціонів, або заморозили свої проєкти, або ж повністю їх скасували і вирішили перейти на інші ринки.

LDaily: На ваш погляд, із чим пов’язані незрозумілі правила гри по «зелених» аукціонах? Чому система не працює нормально?

Д. Лукомський: Я гадаю, що однією з проблем у нашій країні, а конкретно — на ринку сонячної енергетики та інших ринках поновлюваних джерел енергії, — є відсутність стратегії розвитку цих технологій на рівні держави. Тобто ті зміни законодавства, які ми бачимо, — це переважно ситуативні заходи. Наприклад, останні зміни, пов’язані зі зниженням «зеленого» тарифу, були наслідком того, що держава і чимало стейкхолдерів ринку сонячної енергетики просто не встигли підготуватися до буму будівництва нових потужностей. І вся енергетична інфраструктура в Україні виявилася не готова прийняти таку велику кількість електроенергії. Саме відсутність стратегії та нерозуміння того, чого ми хочемо досягти в результаті, які підсумки роботи відновлюваної енергетики хочемо бачити в енергетичному балансі країни, у яких регіонах і в які терміни, — призвело до того, що ми намагаємося впроваджувати механізми, які підглядаємо в інших країн. При цьому не розуміючи, чому вони там були введені, яка цьому передувала історія, і що планувалося отримати в результаті. Тому такі механізми часто не стимулюють розвиток галузі, а навпаки, шкодять їй.

LDaily: А як ви працюєте з державою для вирішення цієї проблеми? Чи є якийсь діалог?

Д. Лукомський: Наша компанія є членом Асоціації сонячної енергетики України. Я входжу в правління цієї організації. Ми намагаємося працювати не поодинці, а консолідуючи інтереси багатьох гравців галузі. Через Асоціацію ми намагаємося представити інтереси галузі і, відповідно, сподіваємося, що за рахунок масовості, за рахунок доволі широкого представництва великої кількості компаній ця галузь може бути успішна. Як асоціація ми входимо в усі громадські ради, в яких обговорюються будь-які зміни й пропозиції по нашій галузі. Працюємо також із комітетами Верховної Ради. Але, на жаль, ця робота навряд чи може принести якісь швидкі плоди, адже це системна робота на довгострокову перспективу. Адже сонячна енергетика — це все-таки не тільки державна підтримка. Якщо ми подивимося на досвід інших країн, то відновлювальна енергетика в усьому світі нині перестає датуватися державою, і ринок починає працювати сам по собі.

З погляду нашої компанії й Асоціації, в яку ми входимо, для нас більш важливо працювати зі стратегічних питань, які дадуть змогу галузі розвиватися, бути успішною й будувати нові об’єкти незалежно від того, підтримуватиме держава чи ні. Чи від того, яка форма підтримки буде впроваджена в найближчі кілька років.

LDaily: Скажіть, будь ласка, чи є прогрес у вирішенні цієї проблеми?

Д. Лукомський: Цього року галузь переживає величезну кризу. Ринок сонячної енергетики як єдина структура в Україні розпався. Можна виділити кілька його сегментів, які розвиваються й живуть за своїми законами. Що я маю на увазі?

Насамперед, це старі проєкти, які працювали за «зеленим» тарифом. Зараз рівень «зеленого» тарифу трохи знизився, однак ті інвестори, які вже встигли почати інвестувати в обладнання та будівельні роботи, свої проєкти будуть, найімовірніше, добудовувати. Для них існує два шляхи: перший — завершити ці об’єкти до кінця жовтня поточного року й отримати зовсім невелике зниження «зеленого» тарифу (2%), тобто практично уникнути негативного сценарію. Другий шлях — добудувати об’єкти до березня наступного 2021-го. У такому разі зниження «зеленого» тарифу буде вже істотнішим — 30%. Для великих об’єктів потужністю в десятки мегават навіть таке зниження все ще залишає їх привабливими для інвестицій.

Другий сегмент ринку — проєкти з потужністю до 1 мегавата. Згідно із законом, такі сонячні електростанції можуть і далі працювати по «зеленому» тарифу. Тут, на жаль, ситуація дещо гірша, так як при будівництві дрібніших об’єктів обсяг питомих капітальних витрат традиційно вищий. І навіть маючи можливість працювати по «зеленому» тарифу, інвестори не дуже поспішають вкладатися в них.

Якщо говорити про галузь сонячної енергетики без державної підтримки або ж із мінімальним втручанням держави, то дуже цікавим і перспективним сегментом є будівництво сонячних електростанцій для власних потреб. Це комерційні сонячні електростанції для підприємств, промислових об’єктів, які мають у своєму розпорядженні вільні площі дахів. У зв’язку з тим, що такі електростанції будуються для власних потреб, то відпадає необхідність інвестицій у системи, які необхідні для підключення до зовнішніх мереж (трансформатори, зовнішні кабельні лінії, системи телемеханіки зв’язку та АСКОЕ). Тобто витрати на такі об’єкти істотно зменшуються. Відповідно, навіть без використання «зеленого» тарифу, а просто беручи до уваги поточну вартість електроенергії, термін окупності інвестицій в об’єкти під власні потреби наближається до терміну окупності об’єктів, побудованих під «зелений» тариф. Останні раніше окупалися за 4,5–5,5 років. А вже сьогодні сонячні електростанції без використання «зеленого» тарифу будуть окупатися за 5,5–7 років. Це і є найбільш перспективний і цікавий сегмент ринку сонячної енергетики, який, найімовірніше, з року в рік розвиватиметься все активніше і в Україні, і світі.

LDaily: Яка загальна структура інвестицій у сонячну генерацію в Україні?

Д. Лукомський: Звичайно ж, розмір інвестицій залежить від типу проєктів — наземна чи дахова електростанція. Дуже суттєво сума залежить від того, чи потрібно до складу сонячних електростанцій додавати акумуляторні батареї. Це необхідно, наприклад, якщо в підприємства графік споживання не збігається з графіком сонячної генерації. АКБ — це потенційно дуже істотна частина електрогенеруючої системи, яка може вельми сильно вплинути на її вартість. Якщо ми говоримо просто про сонячну електростанцію, без акумуляторів, то її середня вартість в Україні перебуває в діапазоні €550–650 тис. за 1 МВт потужності, або ж €55–65 тис. за 100 кВт. Це приблизні цифри, які, звичайно, коригуються для кожного проєкту індивідуально залежно від технічного завдання об’єкта.

LDaily: Чи легко зараз побудувати сонячну електростанцію? Як швидко можна отримати ліцензію на будівництво?

Д. Лукомський: Сонячну електростанцію побудувати не те щоб дуже легко, але й якихось невирішуваних проблем на цьому шляху теж не існує. Якщо знаєш маршрут, знаєш послідовність отримання дозволів, то все робиться доволі просто. Головне — добре розбиратися в цьому питанні.

Щодо термінів, то повний цикл реалізації такого проєкту зазвичай займає (якщо це «зелений» тариф) в середньому 8 місяців. Власне, будівництво може тривати і місяць, і два, і три — залежно від розміру об’єкта. Існує ще чимало формальних процедур до початку будівництва, а також процедури, які необхідно пройти після введення об’єкта в експлуатацію: для оформлення ліцензії, «зеленого» тарифу та ін.

З труднощами в отриманні ліцензій і «зеленого» тарифу ми ніколи не стикалися. Зазвичай затримки можуть виникнути на етапі підключення об’єкта до мереж електропередавальної організації. І тут ситуація така: якщо на початкових стадіях проєкту технічні умови на підключення до мереж були отримані правильно й без поспіху, були уточнені всі технічні нюанси, то таке підключення відбувається дуже легко. Якщо ж технічні умови оформлялися поспіхом, не вникаючи в технічні питання, то для таких проєктів процес введення в експлуатацію найчастіше доволі сильно затягується. А інвестори несуть додаткові витрати. Тому ми не рекомендуємо розбивати етапи реалізації проєкту на окремі частини й працювати з різними підрядниками, оскільки поспіх спочатку може призвести до великих втрат у кінці. Краще будувати об’єкт «під ключ», з одних рук, правильно оформити документи й закласти технічні рішення саме на початку реалізації проєкту. І тоді великих складнощів зазвичай не виникає.

LDaily: Які регіони користуються попитом для будівництва сонячних електростанцій?

Д. Лукомський: Спочатку більше об’єктів будувалося в південних регіонах через те, що при однаковому обсязі капітальних витрат обсяг генерації південних проєктів вищий, а отже, вони краще окупаються. У середньому по Україні різниця між південними й північними районами становить приблизно 10–15% за обсягом генерації. Відповідно, у південних регіонах швидше повертаються інвестиції. Але в цих районах усі зручні точки підключення для сонячних електростанцій уже вичерпані. Тому в останні кілька років в південних регіонах інвестори зіткнулися із ситуацією, коли рівень генерації вищий, але й витрати на підключення об’єктів до мереж також стали досить високі. Поступово інвестори почали рухати свої проєкти в північну частину країни. Нині практично в усіх регіонах Рівненської, Житомирської та Сумської областей вже побудовані сонячні електростанції. Узагалі, кліматична зона, в якій розташована наша країна, дуже сприятлива для того, щоб будувати подібні об’єкти в будь-якій її точці.

LDaily: Чи багато зараз бажаючих інвестувати в «зелену» енергетику України?

Д. Лукомський: Зараз дуже мало. Обсяги ринку цього року суттєво знизилися через зміну законодавства. Я гадаю, що результати 2020-го будуть як мінімум в п’ять разів гіршими результатів 2019-го: наша галузь перебуває в затяжній кризі. Спостерігається вельми різкий спад активності. На ринку залишилися переважно давні інвестори, які завершують уже запущені проєкти, але не інвестують в нові. Тому нині бажаючих інвестувати дуже мало, а інтерес зміщується із «зеленого» тарифу на будівництво об’єктів для власних потреб. Такі сонячні електростанції зазвичай мають значно менші потужності, однак подібних проєктів у перспективі буде все більше й більше.

LDaily: Скажіть, будь ласка, чи вніс коронавірус якісь зміни в ринок сонячної енергетики України?

Д. Лукомський: Скоріше ні, аніж так. Тому що всі перераховані зміни сталися на самому початку року, ще в січні-лютому. І коли в березні почався карантин, то ринок, власне, вже зупинився. Ми встигли закрити старі проєкти — завершити і ввести їх в експлуатацію, однак не змогли розпочати нові. Ми — я маю на увазі всю галузь, всіх її учасників, а не тільки нашу компанію.

Нині ситуація вже стабілізувалася. Наприклад, наша компанія запускає в експлуатацію три сонячні електростанції в Дніпропетровській області, які ми побудували для турецького інвестора. Вони були завершені минулого року, а через те що підключення до мереж дещо затягнулося, то вводимо в експлуатацію тільки зараз. Наші інвестори та їх представники без проблем прилітають із Туреччини в Україну десь раз на тиждень, і якихось складнощів при цьому не виникає.

Так, були невеликі затримки в березні-травні, коли через карантин затягнулося вирішення низки організаційних питань, так як деякі держоргани перебували на віддаленій роботі. Ми також випробували на собі вплив затримок постачань із КНР. Був період, коли китайські постачальники обладнання всіх попереджали, що можливі перебої з поставками. Зараз усе стабілізувалося.

LDaily: Які перспективи розвитку ринку сонячної енергетики на найближчий час ви бачите? І яке зростання ринку прогнозуєте в більш далекій перспективі?

Д. Лукомський: Як я вже зазначав, ринок просяде в кілька разів. При цьому ми бачитимемо поступове заміщення наземних об’єктів великої потужності, які працювали за «зеленим» тарифом, проєктами для власного споживання і вже з меншими потужностями. Найімовірніше, вони будуть не наземними, а даховими об’єктами. Це загальносвітова тенденція, нормальний природний розвиток ринку й показник того, що він став повністю зрілим. 2021 року ми прогнозуємо поступове збільшення кількості таких проєктів.

А взагалі, якщо говорити про ринок України, то на сьогодні частка поновлюваних джерел енергії — це приблизно близько 10% від усього енергобалансу країни. Я гадаю, що 20–30% — це те, що наша країна може безболісно прийняти. Треба тільки перейти від великої генерації, зосередженої в південних регіонах, до середньої й малої, рівномірно розподіленої по всій Україні. А ось для того, щоб частка сонячної й вітрової генерації наблизилася до 50% і вище, необхідно буде вкладати досить великі кошти на рівні держави.

Я бачу значні перспективи розвитку галузі сонячної енергетики й сподіваюся, що нинішня криза мине через рік, два, ну максимум три, і ми знову побачимо позитивні тренди щодо зростання сонячної генерації.

Джерело