Ринок сонячної енергетики в Україні у 2010 році

Енергетична стратегія України

Нова енергетична стратегія, схвалена українським урядом на початку 2006 року, передбачає, що наша держава практично в чотири рази збільшить використання нетрадиційних джерел енергії з 10,9 млн. т.н.е. (млн. тон нафтового еквівалента) в 2005 році до 40,4 млн. т.н.е. в 2030 році. Ця ініціатива потребує інвестицій в енергетичний сектор в розмірі близько 60,4 млрд. гривень або ж 7,9 млрд. євро. Найбільше зростання очікується у сегментах використання сонячної енергії, вітряних електростанцій і низькопотенційного тепла, але їх масове застосування стартує з незначного рівня, так як в даний час сумарна встановлена ​​потужність (включаючи малі ГЕС) становить всього 0,18 ГВт. Проте, загальна потужність електростанцій з виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії (за винятком біопалива і малих ГЕС) має зрости в 2030 році до 2,1 ГВт.

Прийнята стратегія передбачає розвиток відновлюваних джерел енергії у відповідність основним принципам Європейської стратегії безпеки, конкурентоспроможної і стійкої енергетики. В Енергетичній стратегії України встановлюється ряд пільг для стимулювання виробництва та використання енергії з відновлюваних джерел, але більшість з них поки що не знайшли детального відображення в законодавстві.

Український уряд активно співпрацює і впроваджує проекти енергозбереження і розвитку нових і відновлюваних джерел енергії з фінансовими інститутами та міжнародними організаціями, такими як NEFCO, ADEME, IFC, Європейський банк реконструкції і розвитку, Світовий Банк і іншими.

Існує програма державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії та малих гідроелектростанцій. Цільовий показник для поновлюваних джерел енергії на 20-30 рік становить 19% від усього обсягу генерації. Поточне фінансування, закладене в Державному бюджеті, обмежена тільки вітровою енергетикою і не достатнє, щоб істотно стимулювати розвиток усього сектора. Проте, ЄС виділяє 319 млн грн (27,7 євро) на підтримку реалізації Енергетичної стратегії України.

Очікується, що в Україні великі угоди будуть відчувати певні труднощі з борговим фінансуванням через вплив економічного спаду і в будь-якому випадку зажадають більш складних підходів до структуризації. У той же час міжнародні фінансові інститути інвестують все більше коштів в Україну. IFC оголосила про свій намір інвестувати близько $500 млн у 2010 році для підтримки здійснення різних проектів (в тому числі і тих, які стосуються енергетики). ЄБРР схвалив виділення 50 млн. доларів у розвиток альтернативної енергетики в Україні. Всесвітній Банк виділить 250 млн. дол. США у 2010 році для реалізації енергетичних проектів в Україні.

«Зелені» тарифи

У 2009 році український парламент прийняв закон щодо субсидованих тарифах для електроенергії, виробленої з нетрадиційних джерел, тобто «зелених» тарифах. Оптовий ринок електроенергії України в особі Державного підприємства «Енергоринок» має прямі зобов’язання закуповувати за таким тарифом все обсяги електроенергії, що вироблена з альтернативних джерел енергії. «Зелений» тариф встановлюється Національною Комісією Регулювання Електроенергетики (НКРЕ) окремо для кожної генеруючої компанії і буде діяти як мінімум до 1 січня 2030 року. «Зелений» тариф розрізняється для різних видів альтернативних джерел енергії, встановлюється окремо для кожного виробника електроенергії з альтернативних джерел енергії та деномінується в євро у відповідність офіційним курсом EUR/UAH, установленим Національним банком України станом на 1 січня 2009 року (10,86 грн за 1 євро).

Згідно закону для суб’єктів господарювання, які виробляють електроенергію з сонячної енергії, величина «зеленого» тарифу встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів 2-го класу напруги станом на січень 2009 року, визначеного з використанням тарифного коефіцієнта, який використовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації), помноженого на коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої за рахунок сонячної енергії. Виробники електроенергії з сонячної енергії отримали найвищі коефіцієнти для розрахунку свого тарифу:

• 4,4 – для об’єктів електроенергетики, встановлених на дахах будівель, будинків і споруд, з потужністю до 100 кВт, а також для об’єктів, розташованих на фасадах будівель, незалежно від їх потужності;
• 4,6 – для об’єктів електроенергетики, встановлених на дахах будівель, будинків і споруд, з потужністю понад 100 кВт;
• 4,8 – для наземних установок.

Тарифний коефіцієнт для пікових годин становить 1,8. Це передбачено Постановою НКРЕ №529 від 19/07/2005.

Крім того, для отримання «зеленого» тарифу об’єкту сонячної енергетики необхідно виконати наступні істотні умови:

1. Починаючи з 1 січня 2012 року, частка матеріалів, комплектуючих виробів, робіт і послуг українського походження у проектах будівництва сонячних електростанцій повинна складати не менше 30 відсотків, а починаючи з 1 січня 2014 року – не менше 50 відсотків.
2. Починаючи з 1 січня 2011 року, частка матеріалів і комплектуючих виробів українського виробництва в сонячних модулях, які використовуються при будівництві сонячних електростанцій, повинна становити не менше 30 відсотків.

Бізнес-модель для компаній, що працюють в сфері сонячної енергетики

Виходячи з реалій вітчизняного ринку, а також з огляду на специфіку чинного законодавства, одним з найбільш раціональних шляхів побудови ефективного бізнесу в сфері сонячної енергетики є створення вертикально-інтегрованої компанії, що спеціалізується на виробництві комплектуючих (фотоелектричні перетворювачі, сонячні батареї), а також будівництво і введення в експлуатацію сонячних електростанцій. За заявами в відкритих джерелах найбільш близькі до реалізації цієї моделі деякі компанії як ActivSolar і Квазар, а також кілька новачків, які планують зайняти сегмент ринку, пов’язаний з впровадженням тонкоплівкових технологій на базі аморфного кремнію. Решта гравців вітчизняного ринку сонячної енергетики фокусуються на більш вузьких сегментах ринку, наприклад, тільки на виробництві кремнію «сонячного» якості в злитках і пластинах.

Виробництво комплектуючих в Україні вимагає чіткого розуміння цільових ринків збуту. Поточна ситуація щодо сприятлива для виходу на закордонні ринки, але припускає як серйозну підготовку в плані технічної досконалості пропонованої продукції, так і здатність ефективно конкурувати з більш дешевими аналогами, виробленими в інших регіонах. З іншого боку, вимога закону про 30% частку матеріалів і комплектуючих виробів українського виробництва в сонячних модулях, які використовуються при будівництві сонячних електростанцій, сприяє формуванню в майбутньому внутрішнього попиту на таку продукцію.

Незважаючи на значні ресурси сонячної енергії, особливо в південних областях країни, ринок виробництва електроенергії за допомогою сонячних електростанцій в Україні все ще перебуває на початковому етапі розвитку. Встановлена ​​потужність сонячних станцій на даний момент складає всього близько 1 МВт. Ще кілька МВт планується ввести в експлуатацію в найближчі місяці, хоча несприятливі погодні умови в Криму взимку і деякі інші фактори можуть зрушити запуск нових потужностей до весни 2011 року. Всього ж, відповідно до аналітичного прогнозу компанії GlobalData, встановлена ​​потужність СЕС в Україні складе до 2015 року близько 157 МВт, з щорічним зростанням ринку близько 90%.

Проекти будівництва сонячних електростанцій потребують вирішення досить різнорідних завдань. Ось деякі з них:

• пошук і підбір земельних ділянок для встановлення сонячних електростанцій з подальшим аналізом ефективності проекту з урахуванням специфічних територіальних чинників;
• системне проектування та інжиніринг;
• підбір та закупівля обладнання
• забезпечення отримання дозволів та погоджень для підключення по «зеленому» тарифу;
• монтаж обладнання та випробування системи;
• експлуатація, моніторинг та технічне обслуговування.

Вирішення цих завдань вимагає не тільки вміння працювати на ринку України, але і знання досить специфічних технічних нюансів проектування і будівництва сонячних електростанцій. Звичайно ж, з часом такий досвід буде накопичено, а поки події можуть розвиватися за кількома сценаріями:

1. Кооперація з великим закордонним гравцем, що має багаторічний практичний досвід і великий список реалізованих проектів. Таким шляхом пішла наша компанія, яка в особі свого підрозділу SolarUA підписала недавно угоду про співпрацю з відомою інжиніринговою компанією з США.
2. Передача генерального підряду на будівництво сонячної електростанції іноземному девелоперу з відповідним досвідом і кваліфікацією. Судячи з наявних у нас даними, цей шлях вибрала австрійська ActivSolar, яка будує в даний час в Криму першу чергу своєю сонячної електростанції.
3. Адаптація досвіду і знань, отриманих в ході реалізації проектів будівництва малих і середніх проектів, на більші об’єкти альтернативної електроенергетики. Такий шлях найбільш близький компанії Квазар, що має досвід реалізації проектів в різних точках світу.

Звичайно ж, на практиці перераховані вище сценарії можуть поєднуватися з урахуванням реалій виконуваних проектів і накопиченого досвіду девелопера. Але в будь-якому випадку, на початковому етапі розвитку промислової сонячної енергетики в Україні саме співпраця з провідними світовими розробниками рішень сонячної енергетики гарантує цільовий рівень капітальних вкладень і генерації електроенергії і забезпечить побудову ефективного бізнесу.

Стаття була надрукована в журналі “Альтернативні джерела енергії”, №9-10 (вересень-жовтень 2010 р), с.13-15.